...
Ну вот и всё... надеюсь, что всё. Добились,выстояли,победили - но... какой ценой. И радоватся нету сил. Слёзы,горечь и непонимание - как такое могло случиться в мирное время, с простыми людьми? Как жить дальше матерям,которые потеряли своих совсем еще юных сыновей? Беременным жёнам, которые стали вдовами? полугодовалым деткам, оставшимся сиротыми? Нам, тем, кто не поехал в Киев и не помог этим ребятам????
одни вопросы, ответов - ноль. Герои - не умирают.
Софія
В мене теж дуже змішані відчуття. І це лише початок... дорога буде мабуть не легкою... і будемо сподіватися не потрібно буде повторення сценарію Українського майдану, щоб політики та всі держчиновники пам'ятали про свою совість, права та інтереси українського народу...
24.02.2014
Ответить
tetyana
Такого даже теоретически не могла представить...снайперы выстреливали в столице безоружных людей...Это ещё точно не победа. Это начало.
24.02.2014
Ответить
Natka
Дуже важко на душі. Сама думаю про те, що не взяла взагалі ніякої участі в цьому всьому, окрім того, що сиділа перед телевізором з дитиною на руках і ковтала сльози... Пустота, біль... і однозначно гордість, що я українка.А те, що буде далі - теж відповіді поки нема...Але за тебе, Валічка, я рада, що можеш хоч тепер спокійно народжувати своє дитятко. Надіюся, в іншій Новій Україні все буде по-іншому...
24.02.2014
Ответить
Ranetka911
Я тоже двояко отношусь к победе,так жаль погибших,просто ком в горле,я стараюсь эти дни меньше смотреть новости,а то так понервничала на прошлой неделе,что аж желудок болел всю ночь,не могу спокойно это все воспринимать!((
24.02.2014
Ответить